Some theses about that, how to properly conduct a discussion, so as not to be prosecuted for humiliation, dignity and business reputation of the opponent

(exclusively on the rights of humor)

Some times are gone, when the courts were flooded with lawsuits from vulnerable citizens, which took the crooked word in their address more painfully, than a punch. And they went to court against the offenders. I once asked one such plaintiff:

- That, it turns out, that during the quarrel Mykola only called you, and Ivan also struck. So?

- And so…

- And why do you want to sue only with Nikolay, and you do not want to bring Ivan to justice?

- Well, because Nicholas is? Is it wrapping me up again, that's it. And Ivan can give in the face again. I need it?

Then the authorities understood, that something must be done with moral sufferers who are infringed upon with honor and dignity. And first set normal rates of court fees for going to court. And then the category of "evaluative judgment" appeared in the courts - this is when the defendant had enough to prove, that expression or phrase, which offended the plaintiff to the point of mental disorder, confirmed by a medical opinion - this is not a statement of fact, but only an assessment of a phenomenon. And that's all: for evaluative judgments were not punished.

And then the plaintiffs understood: judges for the most part will not believe the arguments, that the word spoken or written has caused such severe stress and health problems, that they can be cured only by applying large sums of money. And the sufferers understood, that the expected moral damage of millions of hryvnias is fantastic, at best, you can count on some 2-5 thousands. And this is not worth the lengthy litigation, nerves and all that dirt, which fell on the plaintiff during the proceedings (especially, if the plaintiff is an official).

Yet the average citizen cannot restrain himself, so as not to call on the authorities with a sharp word. In the vast majority of cases, the government is guided by the principle "The dog barks - and the budget is still sawing".

True, not then, when the official was called a gandon. Тоді місцевий суд може притягнути до відповідальності балакуна, навівши, in particular, таке обґрунтування:

Відповідно до словника нецензурних слів та виразів термін «гондон» означає: 1) презерватив, 2) погана людина.
Відповідно до словника Вікіпедії «гондон» — це погана, неприємна, підла людина, мудак.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вислів «гандон» образливим словом, а тому вважає ОСОБА1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, що є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Але є вища справедливість та апеляційний суд, який все ж всебічно, повно, об’єктивно, та з належним дослідженням всіх матеріалів справи розібрався і встановив, що гандон — це не мудак (як помилково відзначив місцевий суд), а французький письменник:

…матеріали справи свідчать … що фразою «гандон» в контексті розмови ОСОБА_1 порівняв ОСОБА_2 з французьким письменником-фантастом «Ів Гандон», оскільки вважав, що той розказує фантастичні речі.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, і оскільки переконливих доказів того, що ОСОБА_1 , сказавши слово «гандон», хотів тим самим образити ОСОБА_2 , а не згадав прізвище французького письменника-фантаста, в матеріалах справи відсутні, то всі сумніви щодо нього вирішуються на користь притягнутої особи.

Тож, як кажуть росіяни, «гандон — понятие растяжимое». І оскільки ця постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає — вона є такою, що формує правозастосовну практику. А ще — несе неабияке просвітництво, адже саме завдяки апеляційному суду народ України дізнався про французького письменника.

В контексті описаного вище неможливо не згадати про іншу особу, чиє прізвище часто буває на слуху, але мало хто знає про життєвий шлях цієї людини. Народившись в Неаполі, в сім’ї скульптора, чоловік приїхав у Петербург на початку царювання імператриці Анни Іоанівни — як музикант. Але музична кар’єра не задалася, а в подальшому наш герой погодився бути придворним блазнем. Дякуючи дотепності і кмітливості, зробив блискучу кар’єру в цій сфері (щоправда, президентом не став — певно, лише тому, що тоді форма правління була іншою і монархами народжувалися, а не обиралися). Скоро він зробився улюбленцем імператриці і незмінним її партнером під час гри в карти. Наживши багатство, він після смерті імператриці повернувся на батьківщину.

При дворі носив прізвиська «Адам», «Адамка», «Антоніо», «Антоній» і «Петрушка». Але справжнім його іменем було Петро-Мира Педрилло.

Тож якщо в суперечці ви розумієте, що вам не обійтися без алегорій і порівнянь, а ваш опонент — явно не Аристотель чи Декарт, ви можете порівняти його з іншими особистостями, життєвий шлях яких дасть змогу вам довести у суді, що ви аж ніяк не мали на увазі нічого образливого.

В деяких випадках для відведення від себе ризику бути звинуваченим доречним буде застосувати наступну стратегію. Подейкують, що після однієї військової наради маршал Жуков вийшов з кабінету Сталіна злий і промовив: «От чорт вусатий!» Начальник охорони, який це почув, відразу доповів Сталіну. Той кличе Жукова і запитує:

— Товаришу Жуков, а кого ви мали на увазі під фразою «чорт вусатий»?

— Як це — кого? Гітлера, звісно!

Сталін, звертаючись до начальника охорони:

— А ви про кого подумали?

Так що будьте обачні у висловах і до дискусій обов’язково готуйтеся: вивчайте історичні і не вельми постаті, аби вільно нарікати їх іменами тих, хто цього достойний. А у випадку, якщо вас все-таки тягнуть до суду — обирайте правильну стратегію захисту.