Як комісіонеру захистити право на відшкодування понесених ним витрат за договором комісії без нарахування ПДВ на такі витрати
Тішуся, що нещодавно за моєї адвокатської підтримки успішно завершилася кількарічна епопея ряду ідентичних судових справ із органами податкової служби. Успіх трішки змазаний тим, що стосовно проблемного питання не вдалося отримати остаточний правовий висновок Верховного Суду (були лише ухвали про відмови у відкритті касаційних проваджень за касаційними скаргами ДПС). Та все ж є сподівання на те, що платникам податків стане трохи простіше.
Коротко суть проблеми.
Комісіонер брав у комітента за договором комісії товари (продукти харчування), реалізовував їх на експорт, після чого проводив з комітентом розрахунки за товари. На міжнародні перевезення товарів комісіонер ніс витрати, залучаючи перевізників. Такі витрати комітент в подальшому відшкодовував комісіонеру – це було передбачено і договором, і випливає зі ст. 1024 ЦК України. Причому відшкодовував комітент комісіонеру витрати «один до одного», що як би логічно: скільки комісіонер потратив на перевізника – стільки комітент і відшкодував комісіонеру.
Але податківці вважали, що насправді комісіонер «опосередковано» надавав комітенту послуги по перевезенню, тож зобов’язаний був нараховувати на ці послуги 20% ПДВ. Хоча, по-перше, жодних таких послуг комісіонер комітенту не надавав, бо навіть вантажного транспорту свого не мав, не кажучи вже про ліцензію на міжнародні перевезення; а по-друге, послуги з міжнародного перевезення оподатковуються ПДВ за ставкою 0%.
Було кілька ідентичних судових справ, і всі завершилися успішно для підприємства. True, одну з них Верховний Суд свого часу таки завернув на новий розгляд – але і під час нового розгляду підприємство довело свою правоту: відшкодування комітентом комісіонеру витрат на транспортування продукції – це не надання послуг. Витрати – це витрати, а послуги – це послуги. Ключове – це оформляти такі витрати саме як відшкодування витрат:
1) затверджений комітентом звіт комісіонера із переліком документально підтверджених витрат, обґрунтуванням їх необхідності та проханням схвалити і відшкодувати їх;
2) акт про відшкодування комісіонеру понесених витрат;
3) платіжна інструкція з відповідним призначенням платежу – «відшкодування транспортних витрат».
Коли я починав ці справи, то судової практики було геть небагато. Причому досвідчені бухгалтери співчутливо дивилися на мої аргументи. У фейсбучних бухгалтерсько-аудиторських групах, куди я звертався із проблемою, моєму допису ставили сумні смайлики. А після успішного завершення першої справи штучний інтелект мені сказав щось на кшталт «Ти правий, ось судова практика, яка підтверджує твої доводи» – і дав мені посилання на рішення суду першої інстанції у моїй же справі, чим неабияк мене здивував і водночас потішив.
Якщо когось цікавлять номери справ – 140/33468/23; 140/4613/24; 140/6105/24.
Хоча перевірок було не три, а чотири – але одне ППР скасувала самостійно ДПС України. Чим здивувала і потішила мене ще більше, ніж штучний інтелект.
05 березня 2026 year


