Податківців (як і адвокатів) не любили і в далеку давнину.
Мабуть, це тому, що, як казав Жан Б. Кольберт (міністр фінансів Франції з 1665 року), оподаткування – це мистецтво обскубувати гусака так, щоб отримати максимум пір’я з мінімумом писку.
Цікаво, що роль несправедливості відведена Феміді.
Сатирична серія «Модний шлюб» Вільяма Хогарта стала першою в Англії, що висміює звичаї вищого світу. У ній відображено історію одруження і подальшого подружнього життя сина збіднілого аристократа і дочки багатого торговця. У всіх шести картинах чітко опрацьовані фігури персонажів і ретельно продуманий інтер’єр. В ті часи модні шлюби були дуже поширені серед збіднілих аристократів, які прагнули зблизитися з багатими буржуа, це і послужило натхненням для Хогарта. У цій серії художник висміює ситуацію, в якій опинилися люди з-за аморальності суспільства, тому герої картин викликають у глядача скоріше жалість, ніж глузування. На основі серії Хогарт надалі створив серію гравюр. По-справжньому серія була оцінена лише в XX столітті. Зараз всі шість картин із циклу знаходяться в Національній галереї Лондона.
«Шлюбний контракт» – перший епізод циклу, в якому показано підписання шлюбного контракту. Примітно, що подружжя не дивляться один на одного: наречений милується своїм відображенням у дзеркалі, а наречена заграє з іншим хлопцем, адвокатом по імені Сільвертонг. Батько нареченого граф Сквандер тримає в руках сувій із зображенням генеалогічного древа, а батько нареченої – шлюбний контракт. Батьки подружжя більше зацікавлені в шлюбі дітей, ніж вони самі. Завдяки шлюбу сім’я нареченого уникне фінансового краху, а сім’я нареченої купить собі зв’язки у вищому суспільстві.
На картині присутні кілька символів. Це собаки, скуті одним ланцюгом і символізують описаний шлюб і картини на стінах («Давид і Голіаф», «Мучеництво св. Лаврентія», «Вбивство Авеля», «Св. Себастьян», «Юдиф і Олоферн»), які віщують сумний кінець цього задуму.
Другий епізод описує ранок з життя подружньої пари. Годинники на стіні показують 1:20. Дружина енергійна і радісна, з чого можна зробити висновок, що вона тільки встала, а чоловік, судячи з костюму і капелюха, всю ніч провів поза домом. З його кишені стирчить дамський чепчик, яким зацікавилася собачка, але він його навіть не помічає. Біля ніг чоловіка лежить зламана шпага. Можливо, це натяк на його імпотенцію. З кімнати виходить керуючий маєтком, що тримає в руках неоплачені рахунки і лише один оплачений. Безлад в кімнаті свідчить про свято, яке тривало недавно. На стіні висить картина, що зображає Амура серед руїн. Амур грає на волинці, але у нього немає стріл. Все це символізує невдалий шлюб.
Графиня провела вечір за грою в карти. У її ніг лежить книга Едмонда Хойла (Edmond Hoyle) про віст, а трохи далі розкидана колода карт. На відміну від чоловіка вона бадьора і потягується. Сидить вона в нежіночній позі з широко розставленими ногами. На спідниці графині видніється велика волога пляма. Напівзакритими очима вона дивиться вправо і начебто за допомогою кишенькового дзеркальця дає сигнал комусь, хто знаходиться за межами картини.
На стіні в дальній кімнаті висять три портрети апостолів і одна картина, ймовірно, настільки непристойна, що її закрили зеленої фіранкою, через яку видно лише оголена ступня.
Дія третього епізоду відбувається в кімнаті доктора-шарлатана на ім’я де ла Пілюль. Доктора відвідав віконт разом з коханкою, що стоїть праворуч від нього, яка ще дуже молода, і її матір’ю. Судячи по чорній плямі на шиї, віконт хворий венеричною хворобою. Доктор порадив віконту прийняти ртутні пігулки, що вважалися в той час способом лікування від венеричної хвороби. Мабуть, пігулки не подіяли, і тому всі присутні вимагають від доктора іншого способу лікування. Коробочки з пігулками тримають в руках доктор і дівчина, ще одна коробочка є на стільці віконта. Віконт загрозливо підняв тростину, а передбачувана мати дівчинки тримає в руках ніж.
«Будуар графині» описує ранковий туалет графині, під час якого вона приймає гостей і кокетує зі своїм коханцем – тим самим Сільвертонгом, з яким вона загравала на першій картині. Те, як привільно адвокат розташувався на канапі, говорить про його особливе становище серед гостей. Він показує графині запрошення на бал-маскарад. За спиною леді Сквандер стоїть перукар, перевіряє температуру щипців для завивки на аркуші паперу. Зліва від графині сидить її подруга, захоплена оперним співаком. Оперний співак співає під акомпанемент флейти. Їх слухають двоє джентльменів, один з них ще не вийшов зі стану сонливості і підносить до губ чашку з гарячим шоколадом, а інший робить вигляд, ніби слухає співака і намагається диригувати. За ними сидить огрядний джентльмен, який захропів з відкритим ротом. Він не витримав нудьги, що панує на цьому прийомі. Судячи по стеку, який він тримає в руках, це сільський сквайр.
З часу весілля пройшло трохи часу, художник підкреслює це за допомогою двох деталей. Дзеркало на столику і ліжко увінчані короною, а це значить, що батько чоловіка помер, і сам чоловік став графом. На спинці стільця графині висить червона стрічка з коралової соскою, натякає, що графиня стала матір’ю. Можливо, няня вже приносила дитину для ранкового поцілунку і забула соску.
Графиня, будучи дочкою торговця, що стала аристократкою, намагається копіювати ритуал «ранкового виходу короля» (фр. Lever du roi), що практикувався при французькому дворі. Він складався з «малого виходу» (petit lever), коли вищі чиновники повідомляли королю останні новини, і «великого виходу» (grand lever) – більш відкритого прийому, на якому король пив шоколад, його одягали і надягали на нього перуку. На картині показано, як леді Сквандер влаштовує щось на кшталт «великого виходу». На ній ранкове плаття, а на колінах годинник, що показує другу годину дня. Коли перукар закінчить свою роботу, графиня, ймовірно, одягне вихідне плаття і відправиться наносити візити. Про це свідчить безліч запрошень, що валяються під стільцем одного з музикантів. Деякі запрошення написані на звороті гральних карт. Тим самим художник показує, що карткові ігри були звичайним проведенням часу в оточенні графині.
Ймовірно, що повний співак, зображений в лівому нижньому кутку картини, – кастрат. Він одягнений в надмірно пишний костюм, у вусі – сережка, на всі пальці надіті кільця, шпилька краватки прикрашена діамантом, а пряжки на штанях і туфлях також інкрустовані діамантами. Худий флейтист комічно контрастує з товстим співаком, чий шовковий жилет ледь стримує його повне тіло.
На підлозі недалеко від графині лежать речі, куплені їй на аукціоні. З них ще не встигли зняти номерки. Слуга – хлопчик-африканець в індійському тюрбані показує на фігурку з оленячими рогами – символ обманутого чоловіка. Ця статуетка зображає Актеона, якого Артеміда перетворила в оленя за те, що він побачив її голою під час купання. Після цього Актеон був розірваний власними собаками. У кошику поряд зі статуеткою лежить піднос, на якому видно, як злягаються Леда і лебідь. Цей еротичний сюжет обраний Хогартом невипадково. Він натякає на заборонні задоволення і невірність у шлюбі, адже і Леда, і Зевс, що перетворився на лебедя, зраджували своїм дружинам.
У ніг адвоката художник помістив книгу, на якій можна побачити назву «Le Sopha». Це скандальний роман «Софа» французького письменника Клода Кребійона, написаний на початку 1740-х рр. і незабаром перекладений на англійську мову. У ньому розповідається про чоловіка, покараного Брахмою, що став диваном в наступному житті. Так головний герой став свідком любовних зв’язків, які відбувалися швидше не з пристрасті, а від нудьги. Книга була написана витонченою мовою, яка дозволяла розгулятися уяві, що швидко зробило її популярною.
Картина містить багато натяків на лихо, яке насувається.
Дія п’ятого епізоду розгортається в Багніо (будинок, де можна зняти кімнату). Судячи по костюмах і маскам, лежачим на підлозі, графиня і адвокат повернулися з маскараду і зняли цю кімнату, де і сталася зрада чоловікові. Граф, що стежив за ними, вторгся в кімнату і застав їх.
Було вирішено з’ясувати все за допомогою дуелі на шпагах. Під час дуелі граф отримав смертельне поранення. Його суперник втік у вікно, в кімнату вбігли господар Багніо і охоронець. У цей момент графиня стоїть на колінах і просить у чоловіка вибачення. На стіні висять картини «Суд Соломона» і портрет куртизанки.
Останній епізод описує смерть графині. Прочитавши в газеті, яка валяється біля її ніг, що Сільвертонг страчений, графиня приймає смертельну отруту. До неї підносять дочку для прощання. На обличчі доньки чорне плямочка від струпа – ознака сифілісу, що дістався їй від батька, крім того вона кульгає на одну ногу. Так художник підкреслює, що потомство цієї родини навряд чи виживе. Оскільки у подружжя немає дітей чоловічої статі, титул втрачений. Батько графині знімає з її руки обручку, трохи в стороні доктор розмовляє зі слугою і звинувачує його в придбанні отрути. На стінах висять картини фламандських художників, що описують життя нижчих класів. Собака тягнеться до їжі на столі.
