1стор1я к1лькох л1тер

Нещодавно я звертався електронною поштою із адвокатським запитом до одного управління органу місцевого самоврядування. І ось отримав відповідь на запит. Все, як годиться: електронною поштою, з вкладеним PDF-файлом під назвою «Богачук_в1дпов1дь.pdf».

Спершу одинички в назві файлу мене здивували. Але раптом я згадав, як колись, в часи друкарських машинок, дуже часто літера «і» була відсутня серед русифікованих металевих матриць, які різко шмагали по аркушах паперу, вибиваючи на них ті чи інші символи. Тому літеру «і» успішно заміняли цифрою «1». Те ж саме було і з літерою «ї».

А от друкарська машинка мого батька, німецька Erika, яку я пам’ятаю ще з ранніх дитячих літ, при натисненні на клавішу «ы» друкувала літеру «і». Більше того – навіть її клавіші «ё» і «э» в ті часи з націоналістичною впертістю вибивали літери «ї» та «є» відповідно. Не знаю, де батько тоді знайшов майстрів, які йому зробили такий проукраїнський апгрейд в німецькій друкарській машинці, але – респект!

Насправді я розумію, що з високою ймовірністю і нижнє підкреслення у назві файлу замість пробілу, і цифра «1» замість літери «і» – це результати настанов сисадмінів не використовувати певні символи в назвах файлів (хоча, як на мене, ця пересторога вже давно не актуальна, але я ж не сисадмін). Та цей епізод навіяв мені думку про те, що я вже нівроку давній, раз таке пам’ятаю…

24 червня 2026 року