ЗЛОВЖИВАННЯ ПОДАТКІВЦІВ VS ПОДАТКОВІ ЗЛОВЖИВАННЯ
Не так давно я вже писав про те, як цілком законні та звичайні форми взаємовідносин між суб’єктами господарювання можуть раптово стати «ризиковими» лише через специфічне бачення фіскалів. І ось маємо чергове підтвердження того, куди рухається вектор податкової політики.
Міністерство фінансів України опублікувало законопроєкт щодо імплементації правил ATAD («Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо імплементації правил протидії практикам ухилення від сплати податків… відповідно до Директиви Ради (ЄС) 2016/1164/ЄС»), який невдовзі планується подати до парламенту.
І це не просто чергове «закручування гайок». Це спроба надати податковим органам фіскальну дубинку такої масштабної дії, проти якої навіть давні сумнозвісні «непрямі методи» здаватимуться дитячим лепетом. Назва цієї дубинки – «Податкові зловживання».
Податковий кодекс України пропонують доповнити новим нормативним визначенням – «податкове зловживання»:
податкове зловживання – окрема операція (домовленість, дія), комбінована операція або низка операцій (домовленостей, дій), які не відповідають критеріям визнання комбінованої операції, основною ціллю або однією з основних цілей якої (яких) з огляду на всі відповідні факти та обставини є отримання платником податків податкової вигоди у вигляді несплати (неповної сплати) суми податків та/або звільнення від сплати податків або оподаткування, зменшення суми податкових зобов’язань, перенесення (зміну в бік збільшення) строків виникнення та/або сплати податкових зобов’язань або отримання відшкодування або повернення податку, а сама операція (домовленість, дія), комбінована операція або низка операцій (домовленостей, дій) при цьому є штучною (штучними). Операція (домовленість, дія), комбінована операція або низка операцій (домовленостей, дій) вважаються штучними, якщо така операція (домовленість, дія) або низка операцій (домовленостей, дій), які не відповідають критеріям визнання комбінованої операції, не має обґрунтованих комерційних причин, які відображають економічну реальність.
Як пояснюють автори законопроєкту, «Правило застосовується до операцій і схем, які, хоча й формально відповідають положенням закону, проте мають основну мету – отримати податкову вигоду всупереч закону. У випадку виявлення зловживань правило дозволяє компетентним податковим органам ігнорувати такі схеми і провести оподаткування на основі економічної суті, а не правової форми».
До речі, оподаткування доходів, отриманих за «податковими зловживаннями» планується проводити не за тією ставкою, за якою вона б мала нараховуватися, якби зловживання не було, а за штрафною ставкою – 30%.
За роки адвокатської практики в сфері судового оскарження податкових донарахувань я бачив різне. Так, інколи в діях суб’єктів господарювання дійсно простежувалися ознаки того, що можна назвати «податковим зловживанням». Але в переважній більшості випадків це були цілком законні та реальні господарські операції – як з формальної, так і з економічної точки зору. Натомість значно частіше я спостерігав зловживання самих податківців під час складання актів перевірок. Це і сліпе неврахування первинних документів, і прирівнювання баку автомобіля до акцизного складу, і трактування окремих договорів, як нікчемних (хоча лише суд може встановити нікчемність договору), і багато інших прикладів високого польоту фіскальної фантазії.
Спираючись на цей емпіричний досвід, я переконаний: інструмент «податкового зловживання» миттєво стане одним із найулюбленіших у податківців. А його застосування на практиці матиме дуже мало спільного із законністю, об’єктивністю та справедливістю.
«Ти податковий зловмисник і зловживун!» – казатимуть фіскали. – «Ось тобі штрафна ставка 30%, а якщо не подобається – йди до суду!»
Дивно, що не пропонують ввести в Податковий кодекс поняття «податкова інтуїція». Адже в контексті «податкових зловживань» податківцям хоучть надати право призначати позапланову виїзну або невиїзну перевірку щодо будь-якого платника, стосовно якого у них просто «виникне підозра» про участь в операціях із ознаками зловживання.
Ну чим не офіційна ліцензія на відстріл?
Виграють від цього нормативного новаторства хіба що податкові адвокати. І то лише за умови, що виснажена війною економіка залишить бізнесу ресурси та фінансову можливість для тривалих судових процесів.
А для візуалів – малюночок.
03 серпня 2026 року
