ВЕРХОВНИЙ СУД І НЕІСНУЮЧА НОРМА

Заявник касаційної скарги стверджував про те, що нижчестоящий суд незаконно відмовив у допиті експерта. На цей аргумент Верховний Суд відповів, що експерта НЕ ДОПИТУЮТЬ. Експерт лише надає УСНІ ПОЯСНЕННЯ. Тобто, допит і усні пояснення – це різні процесуальні дії. Ось пряма цитата з рішення Верховного Суду:

Аргумент касаційної скарги про те, що неправильно відмовлено у допиті у судовому засіданні судових експертів, якими було проведено повторну посмертну судову психіатричну експертизу, касаційний суд відхиляє, оскільки ЦПК передбачено надання усних пояснень експертом (частина п`ята стаття 109 ЦПК України) щодо його висновку, а не допит експерта.

У зв’язку з цим у мене аж три питання.

Перше. В реальному житті стаття 109 ЦПК України складається лише з однієї частини (а не з п’яти чи більше), і врегламентовує наслідки ухилення особи від участі в експертизі, а не порядок отримання пояснень у експерта:

Стаття 109. Наслідки ухилення від участі в експертизі.

1. У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Де Верховний Суд побачив там частину 5 і в ній щось про усні пояснення експерта? Відзначу, щоб виключити технічну помилку в номері статті, я подивився ще й сусідні норми ЦПК. Але і в них теж немає частини 5 з тим змістом, про який пише Верховний Суд. Та що там казати – я передивився попередні редакції ЦПК України і Української РСР в надії знайти ту 109-ту статтю, яку згадав Верховний Суд.

Не знайшов.

Зате я знайшов частину 3 статті 239 чинного ЦПК України, яка врегламентовує дослідження висновку експерта, і яка породила у мене друге питання: як тоді розуміти її положення про те, що учасники справи таки ДОПИТУЮТЬ експерта?

3. Суд має право з’ясовувати суть відповіді експерта на питання учасників справи, а також ставити питання експерту після закінчення його ДОПИТУ учасниками справи.

Або частину судового рішення писав ШІ, або я чогось не розумію…

Справедливості ради відзначу, що згаданий мною висновок Верховного Суду не є ключовим у даній справі. Але він все одно є. Тенденція, коли згенеровані штучним інтелектом фантомні норми з’являються в рішеннях судів, насторожує. Бо якщо помилку місцевого чи апеляційного суду може виправити вищестояща інстанція – то хто виправить Верховну помилку? І це третє питання, найголовніше.

ОНОВЛЕНО. Ймовірно, замість ч. 5 ст. 109 ЦПК України, Суд мав на увазі ч. 5 ст. 102 ЦПК України. Це не зовсім той випадок, коли на клавіатурі помилково натиснув сусідню цифру, але як описка цілком приймається. Та все ж ігнорування Судом ч. 3 ст. 239 ЦПК більш, ніж очевидне.

11 травня 2026 року