Блог

Поясню суть глибше.

Як відомо, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).

На практиці це буває десь так: подається позов про стягнення 500 тис грн, 50 тис грн інфляційних втрат і 5 тис грн як 3% річних (всі грошові суми – орієнтовні). Як правило, інфляційні втрати та 3% річних позивач обраховує станом на дату подання позову (чи до неї).

Але суд може розглядати позов півроку, рік… За цей час теж можна було б нарахувати 3% річних та інфляційні втрати, от тільки збільшити ціну позову можна лише під час підготовчого засідання (або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження), та не під час судового розгляду. І виникла ідея: а що, якщо інфляційні втрати і 3% річних заявити до стягнення у збільшеному розмірі – «наперед» на кілька місяців? Приміром, станом на день подання позову реальні інфляційні втрати становлять 50 тис грн, а 3% річних – і 5 тис грн. Проте позивач в позові удвічі завищує їх розмір, і заявляє до стягнення 100 тис грн інфляційних втрат і 10 тис грн 3% річних. А потім позивач регулярно подає суду оновлений розрахунок суми позову (наприклад, на дату кожного засідання, або ж щомісяця, після публікації Держстатом індексу інфляції).

Мінуси схеми:

1. Доведеться сплатити дещо більшу суму судового збору;
2. Треба окремо розписати суду, чому розрахунок саме такий;
3. Є ризик задоволення позову не повністю, а частково, бо якщо суд розгляне справу швидко – то на час ухвалення рішення суми інфляційних втрат і 3% річних не «дотягнуть» до заявлених позивачем;
4. Якщо відповідач – фізособа і не має Електронного кабінету в Єдиній судово-інформаційній телекомунікаційній системі, розрахунок позову доведеться щомісяця направляти поштою і відповідачу.

Плюси схеми:

1. Позивач може отримати більше, інколи – значно більше.

Особисто я вважаю, що позивач не позбавлений можливості при пред’явленні позову заявити вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних втрат «із запасом на майбутнє», оскільки це не суперечить вимогам процесуальних кодексів. Така можливість опосередковано надається позивачу і з огляду на положення ч. 10 ст. 256 ЦПК України (ч. 10 ст. 238 ГПК України), згідно яких суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Тільки на відміну від цієї складної до виконання норми (виконавця нелегко буде спонукати до нарахування відсотків), варіант із заявленням інфляційних втрат і 3% річних «наперед, із запасом» має право на життя. Бо якщо суд може нараховувати відсотки від дати ухвалення рішення – то і позивач має право нараховувати такі відсотки по дату ухвалення рішення (або близьку до цієї дати).

21 липня 2025 року

Нещодавно Верховний Суд розглядав справу про розірвання шлюбу. Такі справи нечасто доходять до касаційної інстанції, а в цій справі була особливість: скаржниця стверджувала, що вона не подавала позов про розірвання шлюбу. Інколи трапляється так, що відповідач не знає про існування судової справи, але щоб про неї не знав позивач – це рідкість. Хоча трапляється.

Приміром, у моїй практиці була справа, в якій позивачка навіть не знала про існування ініційованої нею судової справи. Так, до мого клієнта, винуватця невеликої ДТП, було заявлено позов про відшкодування збитків і моральної шкоди. Позов був поданий від імені власниці іншого авто, яка постраждало в ДТП. У позові було обґрунтовано і розмір збитків, і розмір моральної шкоди, яка полягала в неможливості позивачки регулярно користуватися автомобілем і використовувати його в роботі. Інтереси позивачки представляв адвокат.

Але з’ясувалося, що насправді автомобілем володів один парубок (родич позивачки), який після ДТП вирішив «організувати подання позову» від імені позивачки і трохи підзаробити. В результаті суд залишив позов без розгляду на підставі заяви представника «позивачки» (хоча, на мою думку, правильніше було б повернути позовну заяву як таку, що підписана особою, котра не мала права підписувати позов).

Щодо розірвання шлюбу без відома позивача – то також доводилося чути кілька бородатих історій про такі випадки. Зараз є «ДІЯ», яка може проінформувати особу про те, що така особа є учасником судової справи. Але не в кожного встановлена «ДІЯ». До того ж у «ДІЇ» можливі збої. Та й не виключено, що при поданні позову не буде вказано (або буде вказано з помилкою) РНОКПП, до якого «прив’язано» «ДІЮ». А ще нерідко з’ясовується, що з однаковими ПІБ є кілька різних людей. До речі, одного разу так суд відмовив у відкритті провадження, бо, за отриманими судом даними, відповідач помер. А відповідач взяв і з’явився до суду по ухвалу… буває.

Зазвичай судову повістку має доставити «Укрпошта», але і до якості роботи «Укрпошти» є багато питань, і поштові скриньки нерідко бувають понищені чи відсутні, та й не завжди людина живе за тією адресою, яка вказана в повістці. А чимало людей виїхали за кордон.
Тому я кожному клієнту (в т.ч. потенційному) рекомендую хоча б раз на місяць заходити на сайт Cудової влади та перевіряти, чи немає стосовно нього якихось судових справ.

У судовій справі, яку переглядав Верховний Суд і яку я згадував на початку цього допису, позивачка стверджувала, що вона в липні 2022 року до суду із позовом про розірвання шлюбу не зверталася. Тож, ймовірно, може статися так, що заочне рішення суду від 14.12.2022 про розірвання шлюбу може бути скасоване (розгляд справи призначено на липень 2025 року). І розірваний таким рішенням шлюб буде вважатися дійсним. Якби з’ясувалося, що після судового рішення чоловік вже вступив в інший шлюб – то цей чоловік вважався б таким, що перебуває у двох шлюбах одночасно. А це явище в правовій системі України зовсім не вітається. І якби цей чоловік виявився ще й чиновником чи політиком – така ситуація могла б завдати неабиякої шкоди для його репутації.

Але щось мені підказує, що в справі, яку переглядав Верховний Суд, ситуація скорботно інша. Адже досить унікальні прізвище та ім’я чоловіка-відповідача по цій справі згадуються в інтернеті, в Книзі пам’яті серед Українських Воїнів, які загинули у лютому 2023 року… Як відомо, близькі члени сім’ї загиблого воїна можуть отримати 15 млн одноразової грошової допомоги. І якщо шлюб розірвано – колишня дружина такої допомоги не отримає.

Думаю, колеги-адвокати погодяться, що навіть незважаючи на юридичну простоту справ про розірвання шлюбу, адвокатам слід максимально ретельно оформлювати свої відносини з клієнтами, які хочуть розірвати шлюб. Особливо, якщо клієнт знаходиться за кордоном. Хто знає – може, після розірвання шлюбу позивач і передумає, адже гіпотетична «ціна» такого позову для когось може в подальшому сягнути 15 мільйонів гривень.

27 червня 2025 року

Верховний Суд підтвердив очевидне:

Підхід ніби й вірний. Але є одне “але”.

Стаття 8 ЗУ “Про судовий збір” серед іншого каже:

Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ПОЗИВАЧА – фізичної особи за попередній календарний рік.

Тобто, в статті згадується позивач. А як бути з відповідачем, який подає апеляційну чи касаційну скаргу? Колись апеляційний суд відмовив моїй клієнтці у звільненні від сплати судового збору, в т.ч. мотивуючи тим, що клієнтка – відповідач, а не позивач.

Оскільки ОСОБА_7 є відповідачем у справі, відтак дія вказаної норми не розповсюджується на відповідачів.

Довелося сплатити 78 тис грн судового збору (кредитна справа, позивач – факторингова компанія). Апеляцію ми виграли, та все ж.

Потім було рішення ВС про те, що обидві сторони справи рівні, тож право на звільнення від сплати судового збору має і відповідач.

А якщо апеляційну скаргу подає особа, яка не брала участі у справі?

Найкраще було б змінити ЗУ “Про судовий збір”, замінивши у ч. 1 ст. 8 позивача на заявника.

18 березня 2025 року

Хороша судова практика. Дає можливість небайдужим громадянам оскаржувати сумнівні рішення органів влади та місцевого самоврядування.

З огляду на цю правову позицію Верховному Суду, місцевим судам буде важче відмовляти в позові, мотивуючи відмову тим, що оспореним рішенням права позивача нібито не зачіпаються.

07 березня 2025 року

Тепер примусовий викуп частки через суд практично неможливий. Раніше заявники ставили дві вимоги: 1) припинити право власності співвласника на частку в майні; 2) визнати право власності на цю частку за заявником.

Але Верховний Суд вказав, що друга вимога не повинна заявлятися. Достатньо і задоволення першої – про припинення права співвласника на частку. Тоді вважатиметься, що право на цю частку набув інший співвласник.

У мене лише два питання:

1. А державні реєстратори зможуть зареєструвати право власності на частку за другим співвласником на підставі рішення про припинення права першого співвласника на цю частку? Ой, сумніваюся.

2. Ну ок. Припустімо, якщо є два співвласники, то одному припинять право на частку, інший вважатиметься її власником. А як бути, якщо співвласників троє і більше, а з вимогою про припинення звернувся лише один до другого? Решта співвласників автоматично отримають долі в частках, чи ні?

28 жовтня 2023 року

Колись одна шанована мною гінеколог сказала: “Ярику, я багато років працюю з вагітними жінками і породілями. Мушу визнати: під час вагітності і певний час після народження дитини у багатьох жінок погіршується розумова діяльність”.

Вже тоді я зрозумів, що норми Сімейного кодексу України, які забороняли розірвання шлюбу під час вагітності дружини і протягом одного року після народження дитини, опосередковано підтверджували почуте мною, та були спрямовані на захист сім’ї. До того ж як і дружина не завжди могла розуміти, що вона робить, так і ніжна чоловіча психіка не завжди була готовою до всіх радощів батьківства. Тому, щоб не було емоційних рішень про розірвання шлюбу з мотивів “Я БІЛЬШЕ ТАК НЕ МОЖУ!!!”, закон просто поставив подружжя перед фактом: “Потерпіть трохи”.

І так було давно. А тепер цієї багатовікової норми може не бути. Добре це, чи погано – час покаже.

10 серпня 2023 року

Канадський суддя ухвалив, що смайлик «великий палець вгору» не тільки може використовуватися як контрактна угода, а й рівноцінний справжньому підпису. Таке рішення було ухвалено в Саскачевані, провінції в центральній частині Канади.

У справі брав участь покупець зерна, який розсилав масові текстові повідомлення, щоб залучити клієнтів, і фермер, який погодився продати 86 тонн льону приблизно $13 за бушель (38,7 кг). Покупець надіслав фермеру текстову угоду з контрактом та попросив «підтвердити» отримання.

Як підтвердження той відповів смайликом із піднятим великим пальцем, але відмовився від угоди після того, як ціни на льон зросли. Покупець подав до суду на фермера, стверджуючи, що великий палець вгору є чимось більшим, ніж підтвердження отримання повідомлення.

Суддя погодився, зобов’язавши фермера виплатити майже 62 тисячі доларів. Фермер Кріс Ахтер заявив у листі під присягою, що він не мав часу переглянути контракт, і піднятий вгору великий палець був просто підтвердженням отримання самого повідомлення.

Однак суддя Тімоті Кін спирався на визначення смайлика Dictionary.com, в якому наголошується, що зображення використовується для «вираження згоди, схвалення чи заохочення у цифрових комунікаціях, особливо у західних культурах».

Він зазначив, що суди мають адаптуватися до «нової реальності» у сфері того, як спілкуються люди. «Цей суд визнає, що такий смайлик є нетрадиційним засобом “підписати” документ, але, однак, у цих обставинах це був допустимий спосіб підтвердити відразу дві цілі», – написав суддя Кін.

Захист стверджував, що наділення емодзі такою силою у правовому полі відкриє «шлюзи» для розширених інтерпретацій інших смайликів.

15 липня 2023 року

Жоден податківець не несе відповідальності за незаконний запит податкового органу.

Жоден прокурор чи поліціянт не несе відповідальності за незаконну вимогу про надання інформації.

Жоден працівник Антимонопольного комітету не несе відповідальності за незаконну вимогу про надання документів (нерідко – комерційної таємниці).

А адвоката можуть покарати за неналежне оформлення адвокатського запиту.

06 травня 2023 року

І Верховний Суд сказав, що дитині без щеплень можуть відмовити у відвідуванні дитсадка. А тепер і Європейський суд туди ж… тепер мамки в медичних групах фейсбука масово шукають, з ким порішати довідки про щеплення.

Чомусь згадується анекдот:

– А чи є якийсь адвокат, який проти щеплень і допомагає людям, які теж проти них?
– Був. Помер від кору.

08 квітня 2021 року

Прочитав ось таке від Верховного Суду (постанова від 14.07.2020 у справі №808/353/17):

…суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка рекламну конструкцію розмістила на пішохідній доріжці, колегія суддів погодилася з висновками судів про те, що має місце порушення ч. 3 ст. 16 Закону України «Про рекламу». Водночас в оскаржуваній постанові відповідач вказав на порушення ч. 1 цієї ж статті. Отже, допущена відповідачем технічна помилка не призвела до порушення прав позивачки та не спростувала факту вчинення нею порушення, а також не вплинула на розмір застосованого штрафу.

Враховуючи наведене, колегія суддів КАС ВС погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення, яким до позивачки застосовано штраф за порушення законодавства про рекламу, є таким, що прийняте ГУ Держпродспоживслужби на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дуже небезпечний підхід. Тепер інспектори можуть писати в постановах про порушення ПДР які завгодно пункти і норми закону, а суд розбиратиметься, який пункт треба було вписати вірно, щоб притягти особу до відповідальності.

І буде така ситуація, що особа оскаржує своє притягнення до відповідальності, приміром, за частиною другою статті Х, наводить аргументи – а суд каже: “Ну, ок. Порушення, передбаченого частиною другою статті Х ти не вчиняв. Але вчинив порушення, визначене частиною першою статті Y! Винен!”

І як тоді бути з тим, що особа тепер фактично позбавлена можливості навести аргументи своєї невинуватості за частиною першою статті Y? Адже вона збирала докази і доводи на спростування інкримінованої особі частини другої статті Х! Тепер, виходить, треба під час підготовки позову доводити свою невинуватість за всіма статтями кодексу? Маячня…

Верховний Суд тут повністю перебрав на себе функції інших органів влади, вирішуючи, на підставі якої норми притягати осіб до відповідальності та обмежуючи подальше право цих осіб оскаржувати таке притягнення.

“Була б особа, а правову норму для визнання особи порушником ми знайдемо!” – це новий слоган КАС?

12 серпня 2020 року