Новини | Адвокат Ярослав Богачук

Окремі тези про те, як правильно вести дискусію, щоб не бути притягнутим до відповідальності за приниження честі, гідності й ділової репутації опонента

(винятково на правах гумору)

Дещо відійшли в минуле часи, коли суди були завалені позовами ранимих громадян, які криве слово в свою адресу сприймали болючіше, ніж удар кулаком. І йшли судом на кривдників. Якось питаю одного такого позивача:

— То, виходить, що під час сварки Микола вас лише обізвав, а Іван ще й вдарив. Так?

— Та так…

— А чому ви хочете судитесь тільки з Миколою, а Івана до відповідальності не хочете притягти?

— Ну бо Микола що? Хіба ще раз мене обматюкає, то таке. А Іван може знову по морді дати. Воно мені треба?

Потім влада зрозуміла, що треба щось робити з моральними страждальцями із ущемленими честю й гідністю. І спершу поставила нормальні такі ставки судового збору для звернення в суд. А потім у судах з’явилася категорія «оціночне судження» — це коли відповідачу достатньо було довести, що вислів чи фраза, які образили позивача аж до психічного розладу, підтвердженого лікарським заключенням — це не ствердження факту, а лише оцінка того чи іншого явища. І все: за оціночні судження не карали.

А далі позивачі зрозуміли: судді здебільшого не ймуть віри доводам про те, що сказане чи написане слово заподіяло людині такі сильні стреси і розлади здоров’я, що їх можна залікувати лише прикладанням великих сум коштів. І збагнули страждальці, що очікувана моральна шкода в мільйони гривень — це фантастика, в кращому випадку можна розраховувати на якихось 2-5 тисяч. А це не варте довготривалих судових розглядів, нервів і всього того бруду, який лився на позивача впродовж розгляду справи (особливо, якщо позивач — чиновник).

Та все ж пересічний громадянин не може стриматися, щоб інколи гострим слівцем не обізвати владу. У абсолютній більшості випадків влада керується принципом «Собака гавкає — а бюджет все одно пиляється».

Щоправда, не тоді, коли чиновника обізвали гандоном. Тоді місцевий суд може притягнути до відповідальності балакуна, навівши, зокрема, таке обґрунтування:

Відповідно до словника нецензурних слів та виразів термін «гондон» означає: 1) презерватив, 2) погана людина.
Відповідно до словника Вікіпедії «гондон» — це погана, неприємна, підла людина, мудак.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вислів «гандон» образливим словом, а тому вважає ОСОБА1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, що є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Але є вища справедливість та апеляційний суд, який все ж всебічно, повно, об’єктивно, та з належним дослідженням всіх матеріалів справи розібрався і встановив, що гандон — це не мудак (як помилково відзначив місцевий суд), а французький письменник:

…матеріали справи свідчать … що фразою «гандон» в контексті розмови ОСОБА_1 порівняв ОСОБА_2 з французьким письменником-фантастом «Ів Гандон», оскільки вважав, що той розказує фантастичні речі.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, і оскільки переконливих доказів того, що ОСОБА_1 , сказавши слово «гандон», хотів тим самим образити ОСОБА_2 , а не згадав прізвище французького письменника-фантаста, в матеріалах справи відсутні, то всі сумніви щодо нього вирішуються на користь притягнутої особи.

Тож, як кажуть росіяни, «гандон — понятие растяжимое». І оскільки ця постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає — вона є такою, що формує правозастосовну практику. А ще — несе неабияке просвітництво, адже саме завдяки апеляційному суду народ України дізнався про французького письменника.

В контексті описаного вище неможливо не згадати про іншу особу, чиє прізвище часто буває на слуху, але мало хто знає про життєвий шлях цієї людини. Народившись в Неаполі, в сім’ї скульптора, чоловік приїхав у Петербург на початку царювання імператриці Анни Іоанівни — як музикант. Але музична кар’єра не задалася, а в подальшому наш герой погодився бути придворним блазнем. Дякуючи дотепності і кмітливості, зробив блискучу кар’єру в цій сфері (щоправда, президентом не став — певно, лише тому, що тоді форма правління була іншою і монархами народжувалися, а не обиралися). Скоро він зробився улюбленцем імператриці і незмінним її партнером під час гри в карти. Наживши багатство, він після смерті імператриці повернувся на батьківщину.

При дворі носив прізвиська «Адам», «Адамка», «Антоніо», «Антоній» і «Петрушка». Але справжнім його іменем було Петро-Мира Педрилло.

Тож якщо в суперечці ви розумієте, що вам не обійтися без алегорій і порівнянь, а ваш опонент — явно не Аристотель чи Декарт, ви можете порівняти його з іншими особистостями, життєвий шлях яких дасть змогу вам довести у суді, що ви аж ніяк не мали на увазі нічого образливого.

В деяких випадках для відведення від себе ризику бути звинуваченим доречним буде застосувати наступну стратегію. Подейкують, що після однієї військової наради маршал Жуков вийшов з кабінету Сталіна злий і промовив: «От чорт вусатий!» Начальник охорони, який це почув, відразу доповів Сталіну. Той кличе Жукова і запитує:

— Товаришу Жуков, а кого ви мали на увазі під фразою «чорт вусатий»?

— Як це — кого? Гітлера, звісно!

Сталін, звертаючись до начальника охорони:

— А ви про кого подумали?

Так що будьте обачні у висловах і до дискусій обов’язково готуйтеся: вивчайте історичні і не вельми постаті, аби вільно нарікати їх іменами тих, хто цього достойний. А у випадку, якщо вас все-таки тягнуть до суду — обирайте правильну стратегію захисту.

Шрифт має значення

Здавалося б: яка різниця, що за шрифт використано в документі? Та насправді є чимало факторів, на які впливає шрифт: це і легка/важка читабельність, і загальне візуальне сприйняття документа, і кількість аркушів, та навіть кількість потраченого тонеру. Але й це далеко не все, що слід враховувати при виборі шрифта.

Канадського бізнесмена звинуватили в підробці документів про власність. Обман виявили завдяки тому, що підсудний використовував в документах, нібито датованих серединою 1990-х років, шрифти, які з’явилися тільки на початку 2000-х. Про це розповідає портал Ars Technica.

Як повідомляється, мова йде про документи, в яких використовувалися шрифти Calibri і Cambria. Дані шрифти були розроблені в 2004 році, але широко не використовувалися в системі Windows до 2007 року: тоді з виходом Vista шрифт Calibri замінив стандартний Times New Roman як шрифт у Microsoft Office.

За допомогою підроблених паперів бізнесмен намагався довести, що нерухомість, яку суд повинен був вилучити для виплати боргів його збанкрутілої компанії, належить його дітям і дружині, але не йому, а тому не може бути утримана для покриття суми боргу.

Документи, які в якості доказу використовував відповідач, датувалися 1995 і 2004 роками, проте їх текст був надрукований шрифтами Calibri і Cambria – саме це і видало обман.

У результаті недбайливому підприємцю все ж доведеться заплатити $6,5 мільйона кредиторам або позбутися нерухомості. Крім того, тепер він також буде змушений відповісти перед законом за підробку документів.

Тому добре подумайте над вибором шрифта у вашому наступному документі 😉

Взято звідси

Щодо зміни розміру плати за харчування дітей у ДНЗ міста Луцька

У Луцьку останніми днями піднімається хвиля обурення, викликана рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради щодо розміру батьківської плати за харчування дітей у закладах дошкільної освіти. Конкретно про розмір плати йдеться в п. 3 рішення від 07.11.2018 №702-1 «Про категорії осіб, які мають право на безкоштовне харчування у закладах освіти міста» та в п. 5 рішення від 06.12.2018 №795-1 «Про грошові норми витрат та розмір батьківської плати за харчування дітей у закладах дошкільної освіти». Цими пунктами, зокрема, передбачено:

Для дітей закладів дошкільної освіти з сімей, які належать до інших територіальних громад, встановити батьківську плату у розмірі 100% від вартості за харчування на день.

Натомість з харчуванням малюків батьків із луцькою пропискою ситуація інша: 40% вартості їх харчування фінансується з міського бюджету, а решту 60% доплачують батьки (практично так, як було й раніше). Якщо говорити про конкретні цифри, то оплата харчування становитиме:

Вік дитиниДля жителів м. ЛуцькаДля жителів інших громад
До 3 років 300 грн.500 грн.
Від 3 до 7 років 360 грн. 600 грн.

Як прокоментувала начальник управління освіти Луцької міської ради Зіновія Лещенко, рішеннями виконкому визначено оплату у розмірі 100% за харчування дітей із сімей, які не проживають у Луцьку, не є платниками податків до бюджету міста Луцька.

Виходячи з такої позиції, складається враження, що ключовою є прив’язка сімей (очевидно, передусім батьків) до сплати податків у бюджет м. Луцька. Тож одразу виникає питання: а як бути із батьками, які хоч і не зареєстровані у м. Луцьку, але працюють в місті, отримують тут заробітну плату та платять податки до бюджету м. Луцька? Адже згідно з пп. 168.4.1 Податкового кодексу України, утриманий податок із доходів фізичних осіб, зараховується до бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України. При цьому ст. 64 Бюджетного кодексу передбачає, що податок з доходів фізосіб, який сплачується податковим агентом (роботодавцем) зараховується до відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням цього податкового агента.

Або що робити, якщо батько зареєстрований у місті і платить податки в місто, а мама зареєстрована за межами міста і не працює, чи перебуває в декретній відпустці, відтак взагалі не платить податків? Тож вжите в рішеннях виконкому поняття «сім’я, яка належать до іншої територіальної громади», дуже розмите.

Очевидно, варто звертатися за роз’ясненнями до виконкому, аби він уточнив вжитий ним же термін.

Крім того, багато хто вважає такі нововведення антиконституційними та дискримінаційними. Адже ст. 24 Конституції України говорить: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками … місця проживання, … або іншими ознаками.

Для України ця ситуація не нова. Приміром, у Тернополі подібні обставини мали місце понад рік тому. Рішення Тернопільської міської ради було оскаржене до суду, який скасував рішення, визнавши його дискримінаційним. Щоправда, апеляційна інстанція скасувала постанову місцевого суду, зробивши висновок про те, що харчування дітей в дошкільних навчальних закладах не є частиною права на освіту. На мою думку, дещо сумнівний висновок, адже ст. 35 Закону України «Про дошкільну освіту» носить досить однозначну назву: «Організація харчування дітей у закладі дошкільної освіти». Тож говорити про те, що харчування в садочку не є частиною права на освіту дещо передчасно. Відтак остаточну крапку має поставити касаційна інстанція, на розгляді якої перебуває судова справа.

В цілому, ситуація неоднозначна. Як і з колишнім рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 24.01.2016 № 23-1 «Про затвердження мікрорайонів закладів загальної середньої освіти та ведення обліку дітей шкільного віку та учнів». У ньому також встановлено, що школа, в яку піде дитина, прямо залежить від місця реєстрації. І хоча рішення прийняте хоч і на виконання норм ст. 66 Закону «Про освіту», але що, якщо ці норми неконституційні?

Що ж робити?

Варіантів чимало. Найпростіший — шукати можливість зареєструвати сім’ю в Луцьку. Якщо ж це неможливо, але члени вашої сім’ї, попри прописку, офіційно працюють в Луцьку — треба доводити, що рішення виконкому вас не стосується, оскільки ви є платниками податку до місцевого бюджету.

А якщо ж ваша сім’я і не зареєстрована в Луцьку, і не працює тут — то можна пробувати оскаржувати до суду обидва рішення виконкому, вказуючи на їх неконституційний та дискримінаційний характер. При вдалому збігові обставин не виключено, що суд до завершення розгляду справи зупинить дію рішень виконкому. А поки розгляд справи завершиться — хто зна, може, ваша дитина до тих пір і в школу піде!

Хоча розмір батьківської плати за харчування не є надмірним. Тож не виключено, що абсолютна більшість батьків погодиться із новими «тарифами», не бажаючи тратити кошти на судові витрати. Але є два лайфхаки:

  • Судові витрати, зокрема, на правову допомогу, можна істотно зменшити, якщо об’єднатися кільком сім’ям.
  • Якщо є бажання відстоювати свої інтереси та можливість об’єднатися — варто це робити вже. Адже чудеса трапляються не лише на новий рік. А й перед виборами.

Ярослав Богачук, адвокат

Про якість документів

Адвокат – це той, хто напише документ на 10000 слів і назве його “стислим”

Одні практикуючі адвокати є прихильниками гіперлаконічності процесуальних документів. Інші ж навпаки: знаючи, що в кожній інстанції суд може в чомусь засумніватися (а яке ваше право порушене? А чи відповідає обраний вами спосіб захисту права нормам ЦК? А ви точно правильно обрали юрисдикцію?) намагаються передбачити це все і заздалегідь вписати в процесуальний документ. Ще хтось для серйозності нашпигує заяву безліччю статей законодавства, які, можливо, й далекі від ситуації – але однозначно мають справити враження на клієнта. У кожного свої підходи. Лаконічність, кажуть деякі адвокати, хоч і сестра таланту, але мачуха гонорару.

Особисто я давно працюю над виробленням зручного, і, сподіваюся, зрозумілого епістолярно-юридичного стилю та візуального оформлення матеріалів, які готую клієнтам чи подаю до суду. Тож цікавить все, що стосується даної теми. Свого часу кілька корисних порад знайшов у книзі “Пиши, скорочуй”, однак юридична стилістика має свої нюанси.

А нещодавно натрапив на авторський блог адвоката Станіслава Кунянського “Право без води і бруду”. Надзвичайно вдалі рекомендації практикуючого адвоката, які місцями йдуть врозріз із устояними шаблонами – але однозначно в ногу з часом і вимогами сьогодення. Дещо вже застосовую у своїй діяльності.

Рекомендую колегам до прочитання.

the beginning

Сайт в новому функціоналі починає свою роботу.